Суворий, графітовий фасад підкреслює витончену геометрію будівлі, а теплі дерев’яні рейки додають їй живого дихання. Це архітектура, що не кричить — вона говорить впевнено, стримано, зі смаком. Її контури рішучі, але поруч — м’який шелест сосен, які ростуть просто за порогом.

Тут, на межі цивілізації та лісової тиші, прокидатись означає слухати, як світ народжується з першою пташиною треллю. А засинати — під тріск вогню, жарти друзів і відлуння щасливих історій. У цьому просторі сучасність не бореться з природою — вона стає її продовженням.

Це місце здається утопією. Але для нас — це реальність, яку ми створюємо. І вже зовсім скоро вона постане у матеріалі, світлі та формі.