Ця двокімнатна квартира — про спокій, світло і дотик. Простір, де панує теплий беж, він обгортає з усіх сторін і налаштовує на повільне, усвідомлене життя. Світло тут — головний митець. Воно струмує з-під стелі, м’яко ковзає стінами, лягає на текстури, змінюючи настрій кімнат від світанку до ночі.

Лінії — чисті й стримані. Рейкові панелі в передпокої, вітальні та спальні ритмічно пульсують, невипадково зустрічаючись відвідувачам, створюючи загальну, усвідомлену картину інтер'єру. Світлі магнітні треки, латунні бра і люстри, чорні акценти — усе вивірено до півтону, до півтіні.

На кухні — все для життя, але без зайвого. Вбудована техніка, велика мийка, робоча поверхня з підсвіткою — продуманість, захована за красою. Рифлені фасади м’яко перегукуються між собою в різних зонах, утворюючи тишу, яка звучить формою.

Над обіднім столом зависла легка хвиля — люстра з вигнутої LED-стрічки, а поруч — гіпсова картина, як доповнення композиції. У вітальні — прямий розкладний диван і світло бра, що створює камерний настрій вечора.

Текстиль — мов друга шкіра цього простору. Штори, крісла, килими — усе просочене теплом і фактурою, що хочеться торкнутися.

Це не просто інтер’єр. Це простір, у якому формується стан. Дім, де важливе — відчувається, а не показується.